Уродженка Лідса Сью Райдер здобула широку популярність у Великобританії в 1950-х роках. Тендітна, але дуже вольова жінка заснувала спеціалізовані будинки на території Сполученого Королівства, де надавали допомогу та тривалий догляд усім, хто цього потребував. Сью Райдер опікувалася в’язнями концтаборів, інвалідами та іншими постраждалими внаслідок кровопролитної Другої світової війни. Їй вдалося організувати масштабний проєкт допомоги людям, забезпечити його фінансування та створити мережу вуличних благодійних магазинів, які досі функціонують під її іменем. І до речі, користуються неабиякою популярністю серед британців. Далі на leedska.
Проте історія життя неймовірної Сью Райдер була дуже цікавою, адже включала набагато більше, ніж просто допомогу іншим. Молода дівчина працювала у спецслужбі Великобританії Special Operations Executive (SOE) під час Другої світової війни. Відважна Сью відвідувала в’язниці в Німеччині відразу після закінчення війни та організовувала важливу тривалу роботу з надання гуманітарної допомоги в різних країнах світу. Її девіз по життю – «робити все, що можеш, для людини, яка перед тобою».
Загадкова історія незвичайного життя витонченої Сью Райдер, яка надихнула інших творити добро. Її історія – це історія про мужність, самовідданість і таємничі пригоди під час роботи у спецслужбі.
Дитинство маленької Сью
Маргарет Сьюзен Райдер (усім відома як Сью Райдер) народилася в 1924 році у великій родині землевласників у Лідсі. Вона була наймолодшою з дев’яти братів і сестер. З дитинства Сью допомагала батькам та думала, що продовжуватиме їх справу – буде вирощувати та розводити худобу. Проте згодом під впливом люблячої матері, яка стала для Сью найкращим прикладом у житті, вирішила присвятити життя – благодійності та допомозі іншим. Адже весь свій вільний час мати добровільно допомагала нужденним. Саме тому в дитинстві маленька Сью разом з мамою надавали допомогу людям, які жили в нетрях навколо Лідса. Освіту юна Райдер здобувала в Benenden school.
У середині 1930-х років під час Великої депресії щаслива забезпечена родина Райдер була змушена покинути ферму і переїхати в маленький котедж у Саффолк. До того ж світова економічна криза тільки посилила бажання Сью займатися благодійністю та творити добро.
Друга світова війна та робота в спецслужбі
Коли почалася війна, Сью Райдер залишила Benenden school у графстві Кент і приєдналася до медсестер першої допомоги First Aid Nursing Yeomanry. Вона схитрувала перед законом, додавши собі віку. Але таки потрапила до медичної служби в 16 років.
Добровільна робота у службі була недовгою, оскільки Сью дали інше секретне завдання: приєднатися до відділу спеціальних операцій (SOE). Добровольче військо Special Operations Executive (SOE) було створено в червні 1940 року для ведення таємної війни. Його агенти в основному мали завдання диверсій і підривної діяльності в тилу ворога. Під опікою Вінстона Черчилля співробітники SOE також займалися шпигунством, розвідкою та координацією діяльності руху Опору в окупованій нацистами Європі.
Після короткого перебування в Чехії, Сью Райдер була відряджена до польської частини SOE, яка брала участь у диверсійних операціях на території європейських країн.
Здебільшого вона працювала водієм і радисткою. У серпні 1944 року Райдер самотужки відправила десант зброї для Варшави.
У 18 років Сью Райдер вийшла заміж за молодого офіцера військово-морських сил, проте через кілька тижнів його вбили.
За час її роботи у спецслужбі протягом Другої світової війни, Сью була вражена самовідданою сміливістю та відвагою молодих дівчат та хлопців, які брали участь у найнебезпечніших операціях. Їй пощастило співпрацювати з десантниками Silent Unseen, яких, до речі, вона мило називала Bods. Їх мужність і самовідданість справили великий вплив на майбутнє Райдер. У своїх спогадах Сью згадувала, що ці особливі хлопці та дівчата завжди були веселими, попри надзвичайно небезпечні місії, які вони виконували.
Трохи згодом молода дівчина проходила службу в Північній Африці, Італії та зрештою в Німеччині. Саме в таких місцях Сью на власні очі побачила всі жахи війни, а особливо на неї вплинули страхіття концтаборів. Сью вже тоді знала, що зробить усе можливе, аби полегшити страждання людей, життя яких понівечила війна.
Життя після війни
Наприкінці війни Сью Райдер приєдналася до гуманітарних організацій, активно працювала в таборах для переміщених осіб, рятувала колишніх в’язнів німецьких таборів. Водночас вона відвідувала в’язниці, рятуючи життя багатьох засуджених комуністичним режимом до смертної кари.
Сью Райдер отримала неоціненний досвід, який згодом лише збільшувала, активно допомагаючи іншим – хворим та безхатькам. Благодійні організації та фонди допомоги припинили роботу в 1952 році. Сью Райдер залишилася сама, проте далі активно продовжувала працювати. Вона самотужки почала повертати до Великої Британії вцілілих з концентраційних таборів. Усі нужденні були хворими та потребували тривалого догляду.
Фонд, який заснувала Сью Райдер
У 1953 році Сью у свої 29 років заснувала фонд свого імені, який був створений завдяки скромному спадку, кредиту та великій долі оптимізму. Сью Райдер у родинному маєтку в Cavendish, де жила її мати, влаштувала штаб-квартиру Фонду та будинок для літніх людей.
Гілочка розмарину стала особливим символом фонду. Це був своєрідний живий пам’ятник мільйонам людей, які, відстоюючи людські цінності, віддали своє життя під час війни. Фонд Сью Райдер збудував понад вісімдесят будинків у п’ятнадцяти країнах світу, які сьогодні обслуговують хворих і немічних, а також здійснюють догляд за людьми похилого віку та інвалідами.
У 1959 році вона вийшла заміж за пілота Британських ВПС Леонарда Чешира, одного з найвідоміших британських героїв Другої світової війни. Чешир також був благодійником, який заснував подібні будинки в Європі. Вже згодом в компанії з Сью Райдер, вони ініціювали спільні гуманітарні акції в різних країнах світу. Для того, аби фінансувати усі проєкти, Сью Райдер довелося відкрити понад 600 благодійних крамничок, які дуже полюбилися британцям.
Сью Райдер з чоловіком та двома дітьми проживали натомість в маленькій квартирі, а більшу частину своїх апартаментів вони віддали в користування іншим мешканцям. Вона ніколи не говорила багато про свої особисті справи. Нібито у неї не було ні захоплень, ні часу на відпочинок. Вся її увага та енергія були спрямовані на допомогу іншим.
Наступні кілька десятків років за підтримки Райдер було організовано відпочинок та реабілітацію для колишніх в’язнів концтаборів у Великобританії. Загалом цією допомогою скористалися майже 8000 осіб, більшість з них були поляки.
Любов Сью Райдер до польського народу
Невтомна Райдер продовжувала активно займатися благодійністю, а особливо допомагала полякам, навіть взяла титул баронеса Райдер з Варшави. Так вона ще раз підкреслила свою відданість польському народу.
У 1956 році Сью Райдер разом з групою польських волонтерів розпочала п’ятдесятирічну гуманітарну місію в Польщі. Серед них були колишні в’язні концтаборів, учасники війни та члени їх родин. Сью Райдер не змогла офіційно зареєструвати свій фонд у Польщі в комуністичний період, і всі будинки, які вона побудувала, були подаровані польській державі.
Протягом довгих років Сью відчайдушно допомагала полякам, збираючи найнеобхідніші речі. Систематично возила вантажівки з продуктами й одягом до Варшави, щоб допомогти нужденним, а особливо коли країна перебувала під комуністичним правлінням. У Польщі вона побудувала понад 30 будинків соціальної опіки, куди влаштували хворих, самотніх та безхатьків. Крім того, за підтримки Райдер було побудовано кілька лікарень та Центр онкології.
На території Польщі є багато місць, які названо на честь Сью Райдер. У Варшаві є Музей Сью Райдер – єдиний музей у світі, який присвячений благодійниці. Там можна побачити багато різного реквізиту: записи, фотографії, різну кореспонденцію та архіви, що документують її життя.
Тендітна жінка з красивими голубими очима, яка ніколи не відчувала страху, була байдужою до власного комфорту, жила дуже скромно, часто була втомленою, але ніколи не здавалася і йшла вперед. Сью Райдер до кінця своїх днів багато працювала, аби далі втілювати свою мету – «робити все, що можеш, для людини, яка перед тобою». І з цією місією вона впоралася на відмінно!