Сучасним жінкам важко уявити своє життя без якісної освіти, роботи, дозвілля, політичної діяльності, вільного волевиявлення. Жінки у ХХІ столітті й “коня на скаку зупинять, і в будинок у полум’ї увійдуть”. Напевно немає такої сфери у сучасному суспільстві де ще не проявили себе жінки. Проте за свої права у минулому столітті доводилося боротися феміністкам, суфражисткам, активісткам. Сьогодні ми поговоримо про біографію британської суфражистки та профспілкової діячки Леонори Коен, яка була також одна з перших жінок-магістрів. Леонора народилася у Лідсі, тому докладніше про життя і діяльність нашої землячки читайте на сторінках сайту leedska.com.
Що відомо про Леонору Коен
Майбутня суфражистка народилася у 1873 році у місті Лідс. Батько Леонори був скульптором, проте коли дівчинці було 5 років він помер. Леонора була старшою дитиною серед трьох дітей у сім’ї. Її мати важко працювала швачкою, аби забезпечити малечу. У 1891 році наша землячка стала вегетаріанкою.
Наша землячка знайомиться з Генрі Коеном, який працює помічником ювеліра в центрі Лідса. Він був сином єврейських іммігрантів із Варшави. Генрі та Леонора одружилися. На жаль, перша дитина подружжя помирає у перший рік свого життя. У 1902 році у пари народжується син Реджинальд.
Мати змотивувала Леонору стати суфражисткою
Як вже писалося вище, мати Леонори тяжко працювала, аби забезпечити трьох дітей. Саме цей фактор став вирішальним у житті нашої землячки. Адже Коен розуміла, що її мати мала обмежені права. Матері трьох дітей довелося долати величезні перешкоди в її житті просто тому, що вона була жінкою. Відповідно Леонора Коен вирішує боротися за права жінок.
Спершу Коен організовує протести проти уряду. У 1909 році вона приєдналася до Жіночого соціально-політичного союзу Лідса. Через три роки нашу землячку заарештували та тримали у в’язниці сім днів. А все тому, що під час протесту Леонора кинула камінь у вікно урядової будівлі. У результаті жінка захищала себе у суді, її визнали винною, проте звільнили з під варти. Додамо, що це був не єдиний арешт у житті жінки.
Потрібно відзначити, що сім’я підтримувала позицію суфражистки, а ось друзі – ні. Коен отримували листи від своїх “друзів” з ненавистю, образами. У школі її сина також булили.
У 1913 році Коени переїхали до Харрогіта. У новому місті подружжя заснували вегетаріанський пансіон. Тут вони давали притулок суфражисткам, які тікали від поліції. За свою роботу наша землячка отримала медаль «За відвагу» від WSPU.
Розвиток кар’єри
Леонора Коен ставала все помітнішою фігурою у суспільстві. Коен стала окружним організатором Національної профспілки загальних і муніципальних робітників Лідса, а також організувала робітників для страйку.
У 1923 році наша землячка стала першою жінкою-президентом Федерації торговельних рад Йоркшира. Через рік Коен була призначена магістратом. Потрібно відзначити, що наша землячка була однією з перших жінок, призначених на цю посаду. У 1928 році жінка була нагороджена Орденом Британської імперії за визнання її соціальної діяльності.
Додамо, що Леонора Коен дожила до 105 років, тому вона стала свідком другої хвилі фемінізму в 1970-х роках. У 1974 році наша землячка з’явилася на обкладинці “Radio Times” та рекламувала серіал «Пліч до плеча» про історію руху за жіноче виборче право.
Цікавий факт проаналізували вчені: вегетаріанство Коен пов’язане з фемінізмом. Адже вегетаріанство суфражисток розглядалося як можливість для жінок проводити менше часу на кухні. Відповідно менше часу на кухні – більше часу на дозвілля, хобі, навчання, суфражистську діяльність тощо.
У 1978 році, у віці 105 років, померла Леонора Коен. Вона провела свої останні роки у вегетаріанському будинку для літніх людей.
Про суфражизм та суфражисток
Суфражизм – це боротьба за жіноче виборче право та проти дискримінації прекрасної половини людства у політичній та економічній сферах. Суфражизм був зароджений в Англії на зламі ХІХ-ХХ століть. Саме суфражизм передував розвитку фемінізму у світі.
Суфражистки боролися за такі права жінок: вибір влади, виборні посади, розпоряджатися власним прибутком, майном, право на працю, опіку над дітьми тощо.
Історія суфражистського руху бере свій початок з кінця ХІХ століття. Саме у цей період починають створювати спільноти, що агітували за поширення виборчого права на жінок. Суфражистки агітували, протестували, голодували, аби їх почули та надали жінкам право голосу. До слова, першим право голосу отримали 21-літні жінки Нової Зеландії. Це сталося у 1893 році. Проте у Новій Зеландії жінки не мали права висувати свої кандидатури під час виборів.
У 1903 році Еммелін Панкгерст заснувала Жіночий соціально-політичний союз для організованого суфражистського руху. Вже через три роки у Фінляндії всі повнолітні жінки отримали цілісне виборче право. Тобто жінки могли обирати і бути обраними. Поступово право голосу почали отримувати жінки з інших європейських країн. У 1928 році жінки Великої Британії отримали таке право.
Ось така біографія відомої британської суфражистки та нашої землячки. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки.