Нікола Адамс – одна з провідних жінок-боксерів у світі, найуспішніша боксерка Великої Британії, дворазова олімпійська чемпіонка та феноменальна ЛГБТ-активістка. Красива, сильна, вольова темношкіра жінка, яка надихає та мотивує, заряджає енергією та драйвом, вчить ніколи не здаватися й обов’язково йти вперед. Далі на leedska.
«Вірте в себе, і вас не зупинять», – часто повторює Нікола Адамс у своїх численних інтерв’ю. Але ці слова стали особливими для самої спортсменки, адже ідеально описують її непросте життя, тріумфальні перемоги та болючі поразки на боксерській арені. Проте її незламний дух, наполегливість, рішучість та оптимізм допомогли перемогти все та зайняти свою нішу в боксі. Нікола Адамс стала тією жінкою, яка показала силу жінок у спорті, розширила ці межі та кинула виклик старим нормам та правилам.
Складний, але водночас дуже мотивуючий життєвий шлях до слави та визнання найвпливовішої темношкірої британки Ніколи Адамс.
Злиденне дитинство маленької Ніколи
Нікола Адамс народилася 26 жовтня 1982 року в місті Лідс, що в Західному Йоркширі. Її дитинство проходило в старому багатоквартирному будинку, де вони з братом зростали в голоді та бідності. Маленька Нікола була дуже хворобливою дитиною, у шість років лікарі попередили батьків, що дівчинці заборонено бігати. Їй поставили діагнози – астма та екзема. Трохи згодом, після лікування та постійного нагляду в лікаря, робота легенів стала покращуватися, дівчинці потроху стали дозволяти гратися з дітьми та легкі прогулянки. Спортсменка з посмішкою згадує, коли вперше на вулиці з дітьми грала в рухливу забаву «Британський бульдог».
Сім’я Адамс була дуже бідною, часто грошей на їжу не вистачало. У своїх інтерв’ю Нікола завжди наголошує, що їм з братом доводилося красти речі в магазинах, бо вони були голодні. Незважаючи на те, що сім’я Адамс проживала поряд з іншими темношкірими родинами, діти все-таки потерпали від расизму в дитинстві. Такі випадки трапляються і зараз вже з найтитулованішою спортсменкою Британії. Пересічні британці часто не впізнають олімпійську чемпіонку, охоронці в магазинах часто стежать за нею або пасажири в метро вперто не поступаються вільним місцем.
Батьки часто сварилися, тато бив маму на очах в дітей. Маленька Нікола завжди намагалася захистити маму та меншого брата, хоч і сама отримувала болючих ляпасів від лихого батька. Кожен удар тата ще більше загартовував її та породжував бажання обов’язково помститися.
Життя родини Адамс змінилося, коли мати вирішила піти від батька разом з Ніколою та її братом Куртісом. Проте доля і далі випробувала на міцність юну Ніколу.
Коли дівчинці було 13 років, її матір потрапила до лікарні з менінгітом. Лікарі говорили, що їй жити лишилося небагато, а стан – був критичний. Маленькій Адамс було не лише складно, а й дуже страшно, але вона не могла зламатися. Дівчинка трималася з усіх сил заради свого семирічного братика. Їй доводилося доглядати за братом самотужки, ходити до школи, відвідувати хвору маму в лікарні. Нікола пригадує, що тоді вона не вміла готувати, але для Куртіса на сніданок, обід і вечерю готувала одну страву – тост з квасолею. У той важкий момент її підтримали сусіди, вони згуртувалися, щоб допомогти дітям, аби соціальна служба не забрала їх.
Випадкове знайомство з боксом
У юної Ніколи була вагома причина зайнятися боксерськими тренуваннями: бажання стати сильною і вміти протистояти кулакам свого батька. З кожним тренуванням у боксерки ще більше сформувалася думка, що вона сильна і при будь-якій ситуації зможе захистити маму і брата.
Перше знайомство з боксом відбулося зовсім випадково, одного вечора мама Ніколи не знайшла спортивного тренера для занять аеробікою для них з братом. Тому відвела дітей на позашкільний урок боксу. Від того часу Адамс вдячна тому тренеру з аеробіки, який не з’явився на заняття, адже ця ситуація подарувала їй путівку в світ боксу.
Починаючи від першого заняття, майбутня олімпійська чемпіонка була в захваті від тренувань. Крім того, її тато Інокентій божеволів від боксу, майже завжди вдома по телевізору переглядав боксерські змагання та тренування. Нікола відразу відчула ту особливу атмосферу на рингу, яку часто бачила у трансляціях, коли проводили поєдинки видатні боксери: Мухаммед Алі, Майк Тайсон, Френк Бруно.
Захопившись унікальним поєднанням дисципліни та енергії в цьому спорті, юна дівчинка почала свій шлях в аматорському боксерському клубі Burmantofts. ЇЇ талант був беззаперечним, проте шлях у професійний боксерський світ був складним, насамперед через те, що в цьому спорті домінували чоловіки.
Перші перемоги, травми та підробітки поза ареною
Свій перший поєдинок юна боксерка провела у віці 13 років, представляючи Haringey Police Community Club. Саме тоді вона твердо вирішила, що стане олімпійською чемпіонкою.
У 2001 році Нікола отримала право на відвідування відбіркового табору збірної Англії, де тренувалася разом з відомим боксером Девідом Хеєм. У цьому ж році Нікола Адамс стала першою жінкою, яка представляла Англію в поєдинку проти ірландського боксера. Через два роки талановита дівчина вперше стала чемпіонкою Англії серед аматорів. У 2007 і 2008 роках Нікола вигравала медалі на Чемпіонаті Європи та Чемпіонаті світу, тоді вона гордо заявила світові, що не збирається зупинятися на досягнутому. Через рік спортсменка була змушена покинути спорт на кілька місяців через травму спини. У 2010 році повернулася на арену Чемпіонату світу в Бриджтауні, Барбадос, де виграла срібло.
Ще однією складністю у продовженні боксерської кар’єри став брак коштів, адже фінансової підтримки не було. Нікола змушена була підробляти статисткою у відомих британських телесеріалах: Coronation Street, Emmerdale і Eastenders. Також боксерка працювала і на будівництві. Усе це тривало до того моменту, поки Міжнародний олімпійський комітет розпочав виділяти кошти на фінансування жіночого боксу.
Найтитулованіша спортсменка часто згадує, як було важко розпочати та відкривати світові жіночий бокс. Починаючи від 2001 року Адамс доводилося за власні кошти бронювати авіаквитки та оплачувати готелі. Мамі Ніколи доводилося багато працювати, щоб фінансово підтримати доньку та допомогти втілити її мрію в життя. Вона була єдиною незламною підтримкою спортсменки в ті важкі моменти, коли здавалося, що вже немає сил боротися далі.
Нікола Адамс та її вплив на становлення жіночого боксу
Жіночий бокс довгий час залишався в тіні, борючись за своє визнання на світовій арені. Проте особистість Ніколи, її складний шлях в боксі та сила з якою вона вперто йшла вперед відіграла ключову роль у становленні жіночого боксу в світі спорту.
Вперше жіночий бокс представили на Літніх Олімпійських іграх 2012 року, що проходили в Лондоні. Нікола скористалася цією прекрасною можливістю, ставши першою жінкою, яка здобула олімпійське золото в боксі. Цей тріумф вона повторила знову, піднявшись вдруге на п’єдестал пошани на Олімпіаді в Ріо-2016 року, зміцнивши свій легендарний статус.
Сучасні молоді боксерки набагато легше досягають своєї мрії, бо мають у команді висококласних фахівців: фізіотерапевтів, тренерів та спортивних психологів. Після перемоги Ніколи Адамс на Олімпіаді в Лондоні, кількість жінок, які почали займатися боксом зросла на 50 відсотків. Так, вона стала тим могутнім мотиватором, яка надихнула інших піти в жіночий бокс.
Яскраве життя Ніколи поза боксерською ареною
У листопаді 2019 року Нікола Адамс завершила свою блискучу боксерську кар’єру після травми в поєдинку з мексиканкою Марією Салінас. Так, вона пішла з великого спорту, проте лишила після себе набагато більше, ніж просто медалі та нагороди. Нікола Адамс першою кинула виклик системі, піднімаючи жіночий бокс з колін та відкрила його для майбутніх поколінь.
Нікола Адамс завжди відстоювала права рівності та свободи. Вона одна з небагатьох ЛГБТ+ публічних особистостей, яка відкрито говорить громадськості, що потрібно приймати своє справжнє я. Її відвертість щодо своєї сексуальності в поєднанні з постійною підтримкою прав ЛГБТ+ вкотре репрезентує її безперервну боротьбу за рівність.
Її історія показує іншим, що можливо все, якщо вірити в себе, не здаватися і вперто йти до своєї мрії. Нікола Адамс назавжди вписала своє ім’я золотими літерами у світову історію жіночого боксу, палко мотивуючи та надихаючи інших. Вона завоювала серця шанувальників не лише завдяки своїм успіхам у спорті, а й стала найвпливовішою темношкірою британкою.