Уродженка міста Лідс Фанні Ватерман назавжди залишилася однією з найвидатніших особистостей музичного світу Великої Британії. Вона була наділена надзвичайним музичним талантом, мала рішучу цілеспрямованість та наполегливість – саме ці якості допомогли максимально розкрити її геніальність. Фанні Ватерман довелося пройти нелегкий професійний шлях від талановитої піаністки, чудової викладачки до співзасновниці Міжнародного конкурсу піаністів у Лідсі. Далі на leedska.
Колеги та учні Фанні Ватерман з великою вдячністю та повагою згадують обдаровану королеву фортепіано. Їй вдавалося неможливе – наповнити кожного особливою пристрастю та щирою любов’ю до музики, долучити до світу прекрасного та незабутнього. Вона була однією з головних організаторів та засновників найпрестижнішого у світі конкурсу фортепіанного мистецтва в індустріальному місті на півночі Англії.
Фанні Ватерман успішно керувала «The Leeds» як голова та художній керівник понад п’ять десятиліть, назавжди залишившись в історії як «сила природи» у світі класичної музики. Кожен, хто мав удачу співпрацювати з леді Ватерман, вважають, що це були найбільші привілеї у їх житті. У віці 100 років вона відійшла до іншого світу, проте лишила після себе неймовірну спадщину та допомогла розпочати кар’єру багатьом найталановитішим піаністам сучасного світу.
Родина та дитинство Фанні Ватерман
Майбутня піаністка народилася 22 березня 1920 року в Лідсі, в родині євреїв-емігрантів. Її батько Маєр Ватерман (Вассерман) народився 1892 року в українському місті Бердичів. У 1909 році він емігрував до Великобританії, де і розпочав працювати в ювелірній сфері. Трохи згодом одружився з Мері Берман, яка поділяла його російське єврейське походження. Через три роки в молодої пари народився син Гаррі, а потім з’явилася Фанні.
У численних інтерв’ю відома піаністка часто згадує про діяльність її тата, як він уміло та вправно поводився з крихітними коштовностями, адже Маєр Ватерман був досвідченим монтувальником алмазів. До того ж вона вважає, що це позитивно вплинуло на її розуміння та сприйняття усієї повноти та краси музики. Ще цікаво, що Фанні не була релігійною, але вона завжди відчувала прихильність до єврейської культури. Родина Ватерман мала невеликі статки, проте батькам вдалося пояснити дітям, що у житті важливі нематеріальні речі, такі як: здоров’я, чесність та краса.
Відкриття та розвиток музичного таланту
Музичний талант у маленької Фанні почав проявлятися ще у ранньому дитинстві. Коли їй було сім років, батькам вдалося зібрати гроші, аби купити вживане піаніно. Фанні почала брати свої перші уроки з гри на інструменті у місцевої вчительки місіс Голдстоун. Водночас Гаррі грає на скрипці, навчаючись з Артуром Кеєм у Huddersfield.
У середній школі Chapel Allerton High School, за підтримки директорки Нори Хендерсон, Фанні активно грає на фортепіано гімни на шкільних зборах. Саме тоді вона потроху починає розуміти усю красу співу та музики в цілому. До того ж юна піаністка з радістю відвідує ратушу Лідса, де знайомиться з музичними творіннями найвидатніших музикантів того часу: Сергія Рахманінова, Альфреда Корто та Фріца Крейслера.
Навчання у коледжі та публічні виступи
У 17 років молода дівчина починає навчатися гри на фортепіано в Тобіаса Маттея у Лондоні. Через чотири роки Фанні з успіхом відкриває концертний сезон Лідського симфонічного товариства. Згодом талановита піаністка отримала стипендію в Королівському музичному коледжі та навчалася під керівництвом Сиріла Сміта. Фанні вдалося успішно поєднувати навчання та публічні виступи.
У 1942 році вона виступала на балах під керівництвом сера Генрі Вуда, який неодноразово зазначав, що її роботи справляли на глядачів сильне враження. Проте усе це перервала Друга світова війна. Саме тоді перед талановитою дівчиною постав важливий вибір – піти до лав Жіночої сухопутної армії чи розпочати викладацьку діяльність. Фанні обрала останнє, віднайшовши своє справжнє покликання у житті.
Викладацька кар’єра та сімейне життя
У 1941 році на музичному концерті в Лідсі молода піаністка зустрічає молодого студента-медика – Джеффрі де Кейзера. Через три роки молоді люди побралися, їх шлюбна церемонія відбулася в Beth Hamedrash Synagogue, що у Лідсі. Джеффрі був лікарем загальної практики, а молода дружина почала працювати вчителем фортепіано у своїй старій школі. Вже тоді Фанні для себе чітко вирішила, що крім гри на фортепіано, їй дуже подобається викладати. Одночасно їй вдавалося продовжувати виступати з концертними програмами. Вона відкрила новий сезон Симфонічного оркестру Лідса, а також виступала в дуеті зі скрипалькою Розмарі Рапапорт.
Упродовж довгого часу Фанні Ватерман успішно проводить майстер-класи у різних куточках світу, виступає на радіо та телебаченні. Крім того, вона запускає серію навчальних публікацій «Уроки гри на фортепіано з Фанні Ватерман/Маріон Хервуд», які нараховують кілька десятків томів, понад три мільйони примірників було продано. Її бестселери про фортепіано надихнули незліченні покоління молодих піаністів.
З народженням двох синів Роберта та Пола, Фані довелося завершити концертну діяльність, повністю зосередившись на сім’ї та викладацькій роботі. Вона була унікальною викладачкою, яка була не лише закохана в музику, а жила нею. Кожен її учень не лише опанував техніки, а й вчився тонко відчувати красу музики. Так, вона була однією з найбільш популярних приватних викладачок фортепіано у Великій Британії.
До того ж її учні майже завжди були переможцями різноманітних музичних конкурсів та фестивалів. На початок 1960 року серед її учнів були найвидатніші британські діти-піаністи. Серед них вирізнялися: Аллан Шиллер, який виступив з сольним концертом на Единбурзькому фестивалі в 13 років, і восьмирічний Майкл Ролл, який виконував композиції Моцарта з Симфонічним оркестром міста Бірмінгем.
Проте найперспективнішим учням Фанні Ватерман радили не втрачати свої таланти в промисловому місті Лідс, а шукати кращих можливостей за його межами. Фанні це дуже засмучувало. Одного дня їй прийшла ідея організувати конкурс піаністів. Спочатку ця ідея була примарною і для чоловіка Фанні, але рішучу піаністку вже було не зупинити.
Міжнародний конкурс піаністів у Лідсі
Затьмарена новою ідеєю влаштувати грандіозний конкурс піаністів у рідному місті, енергійна Фанні почала шукати підтримки у друзів та різних благодійників. Першою на допомогу прийшла її найкраща подруга Меріон Торп, графиня Хервуд. Звичайно, осторонь не лишився її чоловік, Джеффрі де Кейзер, який завжди був для тендітної Фанні міцною підтримкою та опорою протягом усього життя. Разом вони починають формувати комітет та збирати кошти. Для організації першого конкурсу в 1963 році, їм вдалося зібрати 8500 фунтів стерлінгів, які надали найбільші бізнес-спільноти Лідса. Конкурсне журі очолив Артур Блісс – магістр королівської музики. У той час місто Лідс вперше гостинно прийняло 94 учасники з різних куточків світу. Переможцем першого конкурсу піаністів став британець Майкл Ролл.
Завдяки наполегливій праці, дивовижній харизмі та шаленій пристрасті Фанні Ватерман, «The Leeds» став одним з найпрестижніших конкурсів у музичному світі. Він став початком грандіозної кар’єри найвидатніших піаністів сучасності – Раду Лупу, Санвук Кім, Мюррей Перайя, Федеріко Коллі, Ерік Лу, Міцуко Учіда, Ларс Фогт та інших.
Фанні Ватерман залишалася довічним президентом і почесним директором-засновником Міжнародного конкурсу піаністів. За усі її важливі досягнення, вона була призначена офіцером, командором, а у 2005 році – Дамою-командором Ордена Британської імперії. До того ж вона здобула ступінь доктора музики в Університеті Лідса та почесне членство Королівського філармонічного товариства. Проте найпочеснішою нагородою особисто для Фанні була «The Freedom of Leeds» – найвища нагорода міста Лідс, яка вшановує особливі досягнення унікальних містян.
Тендітній жінці зі сталевою впертістю вдалося змінити щоденну рутину провінційного міста в Західному Йоркширі, вона залишила по собі грандіозний спадок, здійснивши неоціненний внесок у музичний світ не лише Великої Британії, а й усього світу. Фанні Ватерман назавжди залишилася легендарною особистістю у світі британської фортепіанної музики.