«Усього бракувало, крім пацієнтів» – вислів британської жінки-лікаря Мері Едіт Печі, яка кількома словами описала тогочасне життя та розвиток медицини в Сполученому Королівстві. Відома членкиня «Единбурзької сімки», яка разом з іншими відважними молодими жінками боролася за право навчатися та стати лікаркою. Далі на leedska.
Мері Едіт Печі була однією з перших студенток університету та третьою жінкою, яка працювала зареєстрованим жінкою-лікарем у Великобританії. Так, вона входила до тієї групи відважних жінок, які наважилися кинути виклик тогочасній системі. Об’єднавшись, вони протестували біля медичного навчального закладу, щоб жінки отримали доступ до університетської освіти. Рішучі активістки зрештою виграли довгу й запеклу битву за отримання медичної кваліфікації та дозвіл на практику. Единбурзький університет надав жіночій статі доступ до навчання в 1869 році.
Кілька років Едіт Печі жила і працювала в місті Лідс. Вона стала першою жінкою-лікарем, яка заснувала безплатну лабораторію в Holbeck, де працював виключно жіночий колектив. Її діяльність відіграла визначну роль у становлення медичної системи міста Лідс.
Дитинство та навчання Мері Едіт Печі
Мері Едіт Печі народилася в 1845 році в невеликому селі Langham в графстві Essex. Вона була шостою дитиною в родині Вільяма Печі та його дружини Сари. Батько був баптистським священником, який мав ступінь магістра теології Единбурзького університету. Мама Сара була донькою юриста, яка вивчала грецьку мову. Це було досить незвичним для жінок того часу, бо більшість з них не вчилися грамоті. Стипендія Вільяма Печі була єдиним доходом родини, цих коштів вистачало на життя, але було небагато.
Едіт успадкувала любов до навчання від своїх батьків, навчання дітей родини Печі проходило вдома. В архівах збереглися листи Едіт, в яких вона згадувала, що в дитинстві цікавилася наукою, вивчала метеликів і жуків, а також досліджувала ботаніку в околицях селища. У юному віці два брати Едіт емігрували до дядька в Австралію, де працювали землемірами. Дівчатам родини Печі обирати діяльність не довелося, адже більшість жінок середнього класу заробляли на життя, приватно навчаючи дітей в заможних містян або працювали в школах.
Саме тому першою роботою Едіт Печі було вчителювання, вона поїхала працювати до міста Лідс. Але вже тоді вона прагнула навчатися більше та займатися медичною практикою, зокрема її цікавило все, що стосувалося жіночого здоров’я. У той час багато жінок помирали під час пологів, а дитяча смертність була звичайним явищем. Причиною цього було відсутність медичної підготовки акушерок, адже медицина була виключно чоловічою прерогативою.
Перша поїздка в Лідс та Жіноча Освітня Асоціація
У 18 років юна Едіт вперше опинилася у великому місті Лідс. Молода дівчина була вражена красою будівель, шумом великих промислових підприємств та кількістю людей. Спочатку вона навіть губилася серед натовпу містян, у серпантинах брудних вуличок, де чітко можна було простежити межу між бідними та багатими. Кілька років Едіт викладала в школі, а також мала досвід роботи гувернанткою в досить заможних родинах. Представники середнього класу створювали та використовували нові можливості в інженерії та науці. Особливо успішними в цьому були сини купців і власників млинів у північних містах. Отже, жінки та представники робітничого класу не мали доступу до навчання та кращої роботи.
Таким чином, єдина професія для жінок, які прагнули працювати та заробляти кошти – це навчання маленьких дітей, зокрема дівчат. Проте були ініціативні жінки-вчителі, які вважали, що вони також заслуговують на навчання та офіційне підтвердження їх професійної кваліфікації. Вони сформували агітаційну групу і в жовтні 1867 року організували конференцію в Манчестері з питань жіночої освіти. На зустріч були запрошені жінки з Лідса, Ліверпуля та Шеффілда. Ініціативні прихильники погодилися створити Жіночу Освітню Асоціацію в декількох містах Сполученого Королівства.
Протягом року діяльність розпочали дванадцять навчальних асоціацій, які організовували лекції з основних предметів. Вони були важливі для вступу в університети. Першу таку лекцію провели в місті Лідс. Деякі біографи зазначають, що саме на цій зустрічі Едіт Печі зустріла Жозефіну Батлер – президента Ради Північної Англії. До того ж діяльність Жозефіни Батлер пов’язують з активною підтримкою кампанії за майбутнє жінок-лікарів.
Табу для жінок на вступ до медичних закладів освіти
Згодом в суспільстві з’явилися ідейні групи реформаторів, які почали активно відстоювати думку, що жінки-лікарі є вкрай необхідні для населення. Адже багато жінок у край важких станах все ж відмовлялися обговорювати свої інтимні негаразди з лікарем-чоловіком. Акушерство та гінекологія досі залишалися факультативними, а не обов’язковими предметами для студентів-медиків.
Так, тоді серед населення панувала думка, що жінки набагато слабші фізично та розумово, ніж чоловіки. Типова модель жінки XIX століття: неосвічена, мовчазна та пасивна в прийнятті важливих рішень. Чоловіки наполягали на тому, що жодній жінці не можна довіряти відповідальну роботу та користуватися коштами на свій розсуд.
«Единбурзька сімка» та втрачена стипендія Едіт
Відстоювати своє право на навчання у медичних університетах першою розпочала Софія Джекс-Блейк. Причиною цього невдоволення стало відхилення її заявки на навчання в Единбурзькому університеті. Рішуча Софія Джекс-Блейк написала оголошення до британської ліберальної газети «The Scotsman», в якому закликала до протесту інших жінок, які були готові боротися за право отримати кваліфікацію.
У 1869 році до ініціативної групи приєдналася Едіт Печі. Молоді жінки подали заявку на вступ до престижної Школи медицини в Единбурзі, успішно склавши вступні іспити. Маленька жіноча студентська група навчалася окремо від чоловіків, але за значно вищу плату. Для того, щоб оплатити навчання, Едіт довелося читати лекції для жінок з фізіології у Лідсі.
Студентки досягли чудових результатів у навчанні, але терпіли образи та постійні переслідування від чоловіків-студентів. Наприкінці першого семестру Едіт отримала найвищі бали з хімії. Це дало їй право на отримання стипендії «The Hope Scholarship» у розмірі 50 фунтів та безоплатне користування лабораторією університету.
Едіт відмовили в нагороді одним голосом, бо вона була жінкою. Два професори категорично відмовилися викладати жінкам анатомію, а деякі навіть стверджували, що медична освіта для жінок буде прокляттям цивілізації. Ця несправедливість викликала палкі протистояння в Единбурзі. Цю історію швидко підхопила національна преса.
Попри те, що жінки успішно закінчили навчання, вони не отримали дипломів, навіть не допомогли судові позови проти університету. У 1877 році Едіт здобула ступінь доктора медичних наук в Бернському університеті у Швейцарії, складаючи іспити німецькою мовою. Крім того, вона здобула додаткову кваліфікацію в Дубліні.
Медична практика в Лідсі
Свою медичну практику Едіт розпочала в Лідсі. Саме тут Едіт вже була добре відома своїми лекціями та мала підтримку серед впливових багатих жінок. Едіт Печі була єдиною жінкою-лікарем у Північній Англії.
Women & Children’s Hospital – міська лікарня, яка відмовила Едіт у роботі та не приймала на лікування пацієнтів від неї. Проте лікарку це не зупинило, вона створила свої консультаційні кабінети в центрі Лідса. У 1881 році вона заснувала диспансер для жінок і дітей в одному з найбідніших районів нетрів Лідса – Holbeck. Він фінансувався коштом пожертвувань, а штат був укомплектований виключно жінками.
До того ж вона допомогла Йоркширській жіночій раді створити Інститут для підготовки медсестер у Лідсі. Додаткові кошти, які отримували медсестри, були додатковим бонусом, щоб мати можливість безплатно працювати в найбідніших районах міста. Едіт Печі активно продовжувала читати лекції по всьому Йоркширу, часто проводила безплатні бесіди для жінок з робітничого класу. Медсестри з Інституту та інших місцевих лікарень мали вільний вхід на лекції відомої лікарки Едіт Печі.
У 1882 році її обрали президентом Федерації медичних жінок Англії.
Через рік Едіт Печі очолила нову лікарню та диспансер в Індії. Вона поступилася роботою в Лідсі своїй колезі-лікарю та розпочала головну справу свого життя. Попри всі перешкоди, їй вдалося заснувати лікарні, налагодити медичне навчання для жінок. Також вона рішуче протистояла поширеній тенденції на ранні дитячі шлюби.
Едіт вдалося зберегти контакти з друзями з Лідса. У 1907 році вона представила Товариство Лідса на першій масовій процесії за жіноче виборче право. Едіт Печі померла від раку молочної залози та діабету у віці 67 років.
У липні 2021 року було відкрито меморіальну дошку на місці перших консультаційних центрів Едіт у Лідсі на Park Square.